коли сам був студентом пів сторіччя тому
Років десять мене вразили порожні погляди студентів у Київському університеті. Не знаю, може, я говорив щось не те — жодних запитань ніхто з двох десятків новоспечених бакалаврів не поставив. А може, їх не цікавив переклад.
Нинішній Львівський університет — втішна протилежність: я бачив в аудиторії живі очі, хоч несподівано для себе проговорив мало не дві години. Мені прислали заздалегідь деякі запитання, тож я вже знав, про що говорити; деякі постали в ході зустрічі.
Я не претендував на те, щоб ділитися досвідом, бо набував його за принципово інших обставин. Натомість деякими міркуваннями чи рецептами з теорії і власної практики поділився в сподіванні, що вони стануть у пригоді тим небагатьом, які не приймуть моєї щирої поради не ставати перекладачами.
Ймовірно, студенти читають книжки, видані недавно, бо одне з запитань було «як удосконалити вкраїнську мову свого перекладу». Тут я вдягнув кашкета капітана Очевидності й порадив читати добрі книжки й уникати поганих. В плані ж художнього перекладу — знаходити близьких за стилем і мовою українських письменників і орієнтуватися на них, а також не шкодувати сил і часу на саморедагування.
Найцікавіші для мене були запитання, сказати б, «технічні», про сакраментальні труднощі перекладу.
1. Труднощі перекладу на моєму досвіді
- Форми ввічливості. В японській мові як граматичні, так і лексичні; в українській майже повністю лексичні. Це знадобилося в перекладі історичних романів.
- Сценічна мова. Освоїти її закони дуже допоміг свого часу режисер. Він наголошував на зручності вимови та прив’язку реплік як у діалогах, так і в монологах. До цього я додав лаконічність: японська мова питомо довша, але й говорять японці мало не вдвічі швидше.
2. Підтекст, «заплутаність»
- Порада відповідала теорії: орієнтуватися на порівняльну «норму заплутаності» японською та українською мовами й діяти відповідно.
- Дуже важливий складник — ерудиція, адже треба розпізнавати немарковані цитати, алюзії тощо.
- Заплутаність може бути й відносна, бо в українських читачів фонові знання відмінні від японців. Це має компенсувати післямова й примітки.
3. Реалії, гра слів тощо
- Стосовно реалій я нічого не додав до відомих положень теорії. Просто дав на слайді схему й порадив книжки.
- Гра слів: так само. Теорія каже, що треба зважати на те, як співвідноситься щільність гри слів у японській з середньою, і відтворювати це в перекладі, а не конче намагатися вжити каламбур саме там, де він в оригіналі.
4. Деталі, відображені в японській мові графікою
Дуже цікаве запитання, адже система письма зовсім не така, як у європейських мовах. Де з чим я вже мав справу, про це й розповів.
- В Місіми більше середнього нетипових ієрогліфи — я передавав це вибором менш уживаних синонімів
- Танідзакі («Ключ»): чоловік пише в щоденнику абеткою катакана, жінка — абеткою хіраґана. (См. Еротіка і абетка).
- Юмено: «авторські» чотиризнакові сполучення — слова латинського й грецького походження (См. Знак чотирьох).
5. Як передавати в перекладі діалект
Усе придумано до нас, але є варіанти.
- Якщо діалект це ознака «низів суспільства», його передають просторіччям; в українській можна вжити «суржик», але треба розуміти, що під Києвом він не такий, як під Львовом, а нині не такий, як п’ятдесят років тому.
- Якщо це характеристика культурної людини я порадив синтетичний діалект з урахуванням конкретних особливостей (як зробив у перекладі «Ламаного хреста»), хоч це і найскладніший розв’язок.
- Передавати одним з діалектів української мови — може вийти цікаво, але мені не імпонує, бо майже завжди створює хибне враження (про це теж писав).
6. Переклади з японської в останні роки
- Ми бачимо справжній «бум» — кільканадцять нових публікацій (не передруків старих перекладів) за три роки й це не Харукі Муракамі
- Реакції практично немає, критика мовчить, з книжкових блогерів відгукується лише Оксана Пронько («Русалка літературна»)
- Якість, на жаль, залишає бажати кращого: багато перекладів невмілих, з типовими помилками. Начитана людина здивується: невже це японські класики, адже вони зовсім не вміють писати…
Я вперше відчув практичну користь писання блогу: відповіді десь на половину запитань знайшлися в дописах. Сподіваюся продовжувати в тому ж дусі. Всі запитання і конспект відповідей є у долученому файлі PDF. Буду радий, якщо комусь стане в пригоді чи заохотить до подальших запитань. Я відповідаю завжди, хоч і подеколи не дуже оперативно.
Також в конспекті відповідей:
- Як і де знайти себе
- Переклад як технологічний процес
- Ресурси
- Все, що треба знати з теорії
- Як і на чому набивати руку
- Як удосконалювати вкраїнську
- Нюанси перекладу та діалекти
- Що відбувається в останні роки
