У Токіо подейкують, ніби українські видавництва зненацька почали звертатися по права на переклади творів японських письменників і, начебто, до Японського фонду по субсидії. Не виключаю, що сплеском активності видавців по тридцяти роках байдужості (систематично видає японських авторів в Україні лише «Фоліо») ми завдячуємо несподівано жвавому обговоренню повідомлення про плани видання Дзюньїтіро Танідзакі. Невже 2025 буде роком японської літератури? Нагадаю, що рік Японії в Україні, 2017, ніякими цікавими виданнями не відзначився, з десятків офіційних заходів перекладачам і перекладам не був присвячений жоден.
Я вже писав про свій намір перекладати «самурайські романи» і називав авторів, які мені до вподоби. Видавництво «Астролябія» звернулося по дозвіл на переклади українською, зокрема, Рьотаро Сіби, і щойно літагент повідомив, що спадкоємці дозвіл дають.
Рьотаро Сіба написав чимало історичних романів, повістей, оповідань, белетризованих біографій. Їх і досі видають і читають, за їхніми мотивами знімають кінофільми, телесеріали та аніме, малюють манґу. Автор «зібрав» кілька престижних літературних премій, його нагородили орденом Культури і званням Заслуженого діяча культури.
Я перекладатиму роман «Палай, мечу», дія якого відбувається в період бакумацу, занепаду сьоґунату, що передував Реставрації Мейдзі. Це один з трьох переламних моментів у історії Японії (битва при Секіґахарі, Реставрація та Друга світова війна). У центрі подій сільські хлопці, для яких смута — єдина можливість здійснити мрію стати самураями. Битви та інтриги закінчуються розгромом прибічників «старого режиму», але герої його не зраджують. Нагадаю, що японці з величезною пошаною ставляться до тих, хто боровся до кінця і програв. Зміст не переказую, але, як звичайно, невдовзі викладу початок для ознайомлення.
Трейлер екранізації 2021 року
