Роман «Чорне біле», що ось-ось вийде друком у видавництві «Астролябія», — перший великий твір Дзюньїтіро Танідзакі в українському перекладі. Повідомлення про його публікацію у ФБ викликало несподівано жваве, хоч і не дуже кваліфіковане, обговорення. Зате побажання обізнаної меншості дали ґрунт для роздумів, і плани видати вже перекладені три романи та есе розширилися.
А саме, дописувачі хотіли б прочитати українською романи «Дрібний сніг» і «Кохання недотепи» та повісті «Асікарі», «Історія Сюнкін» і «Ключ». Повідомляю, що за сприятливих обставин будуть «Ключ» — у томі, куди ввійдуть ще два-три короткі твори, і, насамкінець, «Кохання недотепи». Над оформленням цих п’яти книжок як серії зараз міркує художник. Сподіваюся, що видання завершиться десь між роковинами смерті Танідзакі (2025) і річницею його народження (2026).
«Дрібний сніг» надто об’ємний; за рік, що пішов би на нього, я перекладу кілька інших книжок. З прочитаних творів Танідзакі з історичним сюжетом або алюзіями на історичні події та класичні літературні й драматичні твори (згадані плюс «Мати орудника Сіґемото», «Таємна історія князя Мусасі», «Оповідь сліпого» з продовженням та деякі інші) жоден не захопив. Хоча побачити переклади українською було б цікаво — творча молодь, хто візьметься?
Тепер про те, як іде робота. «Чорне біле» на Книжковий арсенал не встигає, відповідно, я приїду в Київ і зустрічатимуся з читачами трохи згодом, коли друкарня випустить наклад. Нагадую, що попереднє замовлення в «Астролябії» триває. «На любов і смак» — у редактора, вийде, ймовірно, восени. «Покручений хрест» — я трохи пошліфував осацький діалект української мови, про який писав у блозі; цей роман наступний у черзі.
«Ключ» — перечитав, починаю перекладати. Фрагменти, як заведено, публікуватиму в блозі й нагадуватиму про це у ФБ. Для тих, хто не читав цю повість в оригіналі чи в перекладах іншими мовами, процитую дисертацію Юлії Кузьменко: «…поєднання модерного ідейного (глибокий психологізм, іронія щодо внутрішнього світу сучасної людини та поверхових ідеалів у її житті, міфотворення, теми відчуження та самотності) і традиційного формального (використання традиційного щоденникового жанру ніккі) матеріалів… сповнений еротики та заглибленості у світ збочених бажань героїв… Танідзакі порушує і глибші проблеми, а саме: відчуженості та самотності, зради, самовичерпності подружнього життя, непримиренності світу внутрішніх бажань із дійсністю, стосунків дітей і батьків тощо».
Кілька ілюстрацій Сіко Мунакати на мій погляд, дуже цікавих: https://book.masatoshigoto.asia/2019-oct-01-kagi/
Про «Кохання недотепи» напишу окремо.
