10 грудня в Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка відбувся Всеукраїнський круглий стіл «Проблеми академічної української транскрипції японської мови», де я зробив коротку доповідь. На щастя, спроб надати обговоренню науково-практичних питань політичної забарви майже не було: науковий захід — це не полеміка в соціальних мережах. На жаль, жодного з авторів розробок новітніх транскрипцій серед доповідачів не було. Прикро вразило, що серйозні люди повторювали нісенітницю про нібито застосування в українському перекладі транскрипції Поліванова, ймовірно, не знаючи нічого про перекладачів, які «просували» японську літературу за радянських часів.
Кілька доповідей, присвячених історії та сучасному стану питання були не дуже цікаві, а розповідь студентів про те, якими транскрипціями хто з них користується, викликала нерозуміння: навряд чи за наявності затверджених у вузах норм хтось із них має свободу вибору. Та й у тому, що хтось достатньою мірою орієнтується в фонетиці, маю деякі сумніви.
Найцікавішою виявилася доповідь Ольги Сіліври, яка вдало сполучає викладацьку й перекладацьку діяльність. Ішлося про застосовність до японської мови норм ухваленого нещодавно правопису (нагадаю, що в мене він викликає щиру відразу). Мені імпонує її системний підхід.
Найголовніше, правопис цей вимагає писати українською по-різному власні імена людей, географічні назви та загальні іменники. Ось приклади, якими пані Ольга люб’язно дозволила проілюструвати цей допис. Через категоричну незгоду зі спробами приписувати найпоширенішій в художньому перекладі (та використаній у єдиному в Україні нормативному документі, покажчику географічних назв) транскрипції ім’я Поліванова, який не мав ніякого стосунку ні до чого українського, я користуватимуся назвою «транскрипція Дзюба». І.П. Дзюб, власне, й переклав дві третини виданого. Новітні ж варіанти останніх 10-15 років я об’єднаю під назвою «Ґоджюон», бо вони мало відрізняються один від одного.
Правопис | |||
Імена людей | Географічні назви | Загальні назви | |
Ґоджюон | Шіндзо, Такахаші; Чіхіро | Шибуя (замість Шібуя); Чиба (замість Чіба) | шинкансен (замість шінкансен); суші |
Дзюб | Сіндзо, Такахасі, Тіхіро | Сібуя, Тіба | синкансен (замість сінкансен); сусі |
Федоришин | Сіндзо, Такахасі, Ціхіро | Сібуя, Циба (замість Ціба) |
Ще більша плутанина з «г/ґ», голосними після голосних і подовженими голосними. Ось як вимагає писати правопис:
Оригамі, енгава; Гіфу, Гоккаїдоо, Гамамацу; (власне ім’я) Огава або Оґава (не визначає однозначно)
Гацукаічі/Гацукаіті/Гацукаіці, але Тамесуєдаї; (власні імена) Ієясу але Іеко; (загальні) мікаєрі але ушіроері/усіроері
Оосака; Ееічіроо/Ееітіроо/Ееіціроо (власне ім’я) чи Еїічіроо/Еїітіроо/Еїітіроо (не визначає однозначно)
З цього я зробив висновок: на Правопис не зважати, так само, як на орфоепію (яка, наприклад, не визнає деяких м’яких приголосних — але той самий Правопис робить винятки для чужомовних слів).
Тепер про те, що говорив я (слайди можна скачати тут).
- Уніфікація доцільна, але має ґрунтуватися на результатах дослідження фонетичної подібності сучасними методами, зокрема, акустичної фонетики та психоакустики (я пропонував провести таке дослідження ще в 1997 р., коли викладав у Лінгвістичному університеті в Києві).
- Жодна з відомих транскрипцій цю вимогу не задовольняє: автори обґрунтовують висновки власним сприйняттям на слух, подібністю артикуляції (цікаво, як на їхню думку людина розуміє, що «каже» комп’ютер, що не має чим артикулювати, зате має програму text-to-speech?) або позірною (бо нічим не підтвердженою) відповідністю символів міжнародного фонетичного алфавіту.
- Тому спершу треба провести нормальне наукове дослідження, тоді ще домовитися про деякі виключно конвенційні моменти, розробити транскрипцію, яка, можливо, не всім подобатиметься, але, принаймні, буде обґрунтована, і лише тоді перейти до бюрократичної процедури звертання до державних установ з пропозицією затвердити цю транскрипцію як нормативну.
Далі про те, чого я не казав на Круглому столі.
Усі нові пропозиції зводяться до віддалення від російської транскрипції Поліванова заради наближення до англійської транскрипції Хепберна, бо всі вони стосуються відтворення лише трьох середньоязичних звуків японської мови.
Автори публікацій наводять міркування стосовно транскрипцій, прийнятих у інших мовах. Це ефектно, бо демонструє обізнаність автора, але не стосується теми: хто як транскрибує складове письмо японців мовами з абетковим письмом, не може впливати на результати аналізу фонетичної подібності чи відмінності.
На органолептичне сприйняття і міркування про позірну подібність впливають хрестоматійні фактори: зворотний зв’язок (мимовільна й несвідома адаптація вимови під написання) та когнітивні спотворення (підтримка здійсненого вибору, підтверджувальне упередження, вибіркове сприйняття та ін.).
Поки немає строго дослідження сучасними методами, можна використати опубліковані результати розрахунку фонетичних дистанцій. Але системно, не обмежуючись вищезгаданими трьома звуками.
Я спробував це зробити, і ось що вийшло. Зазначу, що в статті, звідки я запозичив відповідності, розрахунки здійснені за артикуляційним методом. Як зазначено вище, акустичний я маю за більш логічний і строгий, але таких робіт не знайшов.
- う — [МФАЯпон] ɯ → [МФАУкр] ɨ — и / ( перед ん та まみむめも) ɱ → m — м
- ざずぜ — (на початку слова) ʣ → ʣ — дз / (між голосними) z → z— з
- ししゃしゅしょ — ɕ → sj — сь
- じじゃじゅじょ — (на початку слова) ʥ → ʣj — дзь / (між голосними) ʑ → zj— зь
- は — (на початку слова) h → x — х / (між голосними) ɦ → ɣ — г
- ひひゃひゅひょ — ç → ʃ — ш
- ちちゃちゅちょ — ʨ → ʦj — ць [в деяких джерелах твердять, що на початку слова це більш чітко виражена африката; це вимагає окремого дослідження. Впадаючи в гріх сприйняття на слух, скажу, що в нас щось таке зустрічається в закінченнях дієслів -ться]
- わ — w → u — у
- らるりれろ (після ん) ɖ → d — д
- ばびぶべぼ (на початку слова) b → b — б / (між голосними) β → ʋ — в
Приклади
Транскрипції | Транскрипції | ||||||
Нова комплексна | Відомі | Нова комплексна | Відомі | ||||
歌 | うた | ита | ута | 海 | うみ | ммі | умі |
袋 | ふくろ | фикиро | фукуро | 座敷 | ざしき | дзасікі | дзасікі/дзашікі |
麻布 | あざぶ | Азави | Адзабу | 広島 | ひろしま | Шіросіма | Хіросіма/Хірошіма |
千尋 | ちひろ | Цішіро (Тьцішіро) | Тіхіро/Ціхіро/ Чіхіро | 豊前 | ぶぜん | Бизен | Будзен |
寒冷 | かんれい | кандей | канрей | 草鞋 | わらじ | уаразі | варадзі/вараджі |
На цьому моя цікавість проблемами транскрипції вичерпана. Якщо хтось зробить із цього диплом чи дисертацію, не забудьте запросити на захист!
Додаткові матеріали:
- Про фонетичні дистанції звуків, що позначаються тими чи іншими символами МФА, відносно українських:
Maksym O. Vakulenko. Unified Parametrization of Phonetic Features and Numerical Calculation of Phonetic Distances between Speech Sounds - Про розрахунок фонетичної дистанції взагалі:
Maksym O. Vakulenko. Calculation of Phonetic Distances between Speech Sounds - Освіжити знання з акустичної фонетики можна, наприклад, тут:
Kenneth N. Stevens. Acoustic Phonetics. MIT Press, 2000 - А знання з психоакустики тут:
Ville Pulkki, Matti Karjalainen. Communication acoustics : an introduction to speech, audio, and psychoacoustics. John Wiley & Sons, 2015
Схема з книжки: Сіґеюкі Юдзава, Хіросі Мацудзакі. Методи фонетичних і фонологічних досліджень (Серія «Методи досліджень японської мови», т. 3). Асакура сьотен, 2005