
Танідзакі українською

24 липня 2026 року виповнюється 140 років від дня народження японського письменника Дзюньїтіро Танідзакі (1886-1965). Без Танідзакі ви маєте не те що неповне уявлення про японську літературу — не маєте взагалі ніякого. Як, скажімо, без Кавабати та Місіми.
Це один із найяскравіших і самобутніх письменників ХХ століття, інтелектуал, знавець західної літератури і японської класики. Його популярність і вплив у Японії можна порівняти хіба що зі скандальною славою британця Оскара Уайльда в Європі. Поділяючи думку свого кумира про те, що «істинною є тільки краса», Танідзакі очолив естетичний напрямок у японській літературі. В Японії існує престижна літературна премія його імені.
Це один з тих нечисленних письменників, що рівною мірою володіють конструюванням фабули й естетикою оформлення. В його прозі мистецтво і природна краса сплітаються і творять світ, де мрія невідокремна від гри, а реальність та ілюзія доповнюють одна одну, керуючи життям героїв.
Його прозові твори, перш за все, смаковиті. Подібно до страв китайської чи французької кухні, вони приправлені соусом, який приготували ретельно, не шкодуючи ні часу, ні зусиль, у них можна спробувати на смак рідкісні інгредієнти, що рідко потрапляють на стіл, вони багаті на поживні речовини і занурюють читача в нірвану, доводять до краю захоплення та екстазу, бо дарують одночасно радість життя та його смуток, енергійність та занепад; а як і знайдеться ґандж, то він аж ніяк не змусить засумніватися в здоровому розумі великої людини.
Юкіо Місіма. «З пустелі» (荒野より), «Тюо корон», 1967
Зараз у продажу
Ламаний хрест
На перший погляд закручений трилер: розділи, які закінчуються на найцікавішому, повороти сюжету, чимдалі неймовірніші... Тільки Танідзакі майстерно виводить роман на вищий рівень.
Чотири персонажі взаємодіють, палають пристрастями, завдають болю один одному, ніби навмисне вибираючи найбільш похмурий і руйнівний варіант дій; це мимоволі й невловно затягає — і ось уже роман годі відкласти, аж урешті емоційна бомба вибухає, а читача охоплює неприємна цікавість: хтось узагалі залишився живий?
Роман можна сприймати як історію табуйованих стосунків. Чи як знімок внутрішнього світу, похованого в глибинах смирення кохання і зарозумілості хоті. Як хрестоматію маніпулювання. Чи «детектив навпаки», де трагедія відома, а ближче до розв’язки з’ясовуються мотиви. Нарешті, можна тішитися тим, як химерно перетворив Танідзакі сюжет однієї з найславетніших трагедій театру бунраку.
Квір, нуар і психологія, 1930 рік.
Ще про роман «Ламаний хрест»:
Язик до Осаки доведе
Який у кого хрест
Квір-дарк-роман, який пережив століття перевидань. В якомусь сенсі це психологічний детектив, де детективність саме в психології: хто кого використовує? Хто бреше? Хто кого більше любить? І фінал абсолютно неочікуваний і абсолютно очікуваний одночасно.
@Рита читає, а Ада перекладає
зараз у продажу
На любов і смак
Від колиски до могили наш спосіб життя задають звичаї, суспільство, родина, друзі. А ми мусимо грати роль — чи одразу кілька. Цей роман про маски, які ми не знімаємо так довго, що вже боїмося власних облич і все обертаємося у вирі нерішучості, бажаючи заразом усього й нічого.
Місако та її чоловік Канаме переживають нелегкі часи. Подружжя нібито прямує до розлучення, але якось не дуже сходячи з місця. Це життя, комфортне й забезпечене, нагадує рекламну листівку. Але чому його не цінують і шукають чогось іншого?
Роман у напрочуд сучасному стилі й діалогах як для твору, написаного майже сто років тому. Сюжет має відкриту кінцівку, проте сам автор казав колись, що читачеві, який спромігся зрозуміти героїв, буде неважко здогадатися, чим усе має закінчитися.
Атмосферний японський роман 1929 року.
Ще про роман «На любов і смак»:
Комахи-гречкоїди, або ж Зайденстикер і кропива
Життя як вистава
Неофіційна післямова
Книга вчить відчувати життя глибше, помічати красу в дрібницях, цінувати моменти, які на перший погляд здаються буденними… Здається, що кожна деталь має значення, запах страви, тиша між словами, погляд героїв. Після прочитаного залишається теплий, трохи меланхолійний післясмак.
Sofiia Samson
зараз у продажу
Чорне біле
Мідзуно — письменник, якому детективи з убивствами встигли принести непогану славу. Жінка, щоправда, пішла, в кишенях майже завжди порожньо. Зате видавці готові платити гонорари авансом, аби писав.
От тільки в останній раз він так запрацювався, що замість вигаданого прізвища вписав кілька разів свого реального знайомого. За сюжетом його мають убити, а текст уже пішов у друк. А раптом колишнього колегу вб‘ють насправді, а підозра впаде на автора?
Де проходить грань між вигадкою і реальністю? Що дозволяється творцю в пошуках музи? Куди заводять чуття провини і внутрішні страхи?
Улюблений прийом Танідзакі, багатошаровість: на другому тлі — іронія на адресу письменницької спільноти, на третьому — пародія на модну течію «роману про себе». Такий собі передвісник постмодернізму — з кількома рівнями віддзеркалення.
Нуарний психологічний детектив 1928 року.
Ще про роман:
Чоловік-тінь: Танідзакі й Акутаґава
Письменники та вбивці
Подкаст Радіо «Астролябія» №33
Дзюньїтіро Танідзакі: Вікіпедія
Модерністська японська повість, що прикидається нуарним романом, але, окрім звичного для цього жанру занурення в детективний сюжет, вона пропонує ще й розмірковування щодо природи митця та його впливу на реальність.Dmytro Zozulia @ goodreads
Готуються до видання
класична проза
Дзюньїтіро Танідзакі. Ключ
Про автора
Дзьюньїтіро Танідзакі був великий майстерник епатувати, фрапірувати, шокувати і конфузити. Цензура забороняла його твори, видавці призупиняли друк з політичних міркувань, питання, література це чи порнографія, розглядав аж цілий парламент Японії, а зарубіжні видавництва десятиріччями не наважувалися замовити переклад деяких романів. Тепер він в Україні — приймайте таким, як є.
Підстаркуватий професор замикає на ключ щоденник із інтимними записами, розраховуючи, що його на десять років молодша дружина читатиме й задовольнятиме його бажання. Вона робить те саме. Ключ до її роками притлумленої пристрасті знайдено — але він у руках нареченого дочки. Що чекає в кінці — щасливе життя для всіх, комічна розв’язка чи трагедія? Ключ у ваших руках!
Ще про повість «Ключ»:
Еротика і абетка
есеїстика
Дзюньїтіро Танідзакі. Славослов’я тіням
Про автора
Дзюньїтіро Танідзакі багато писав на теми культури, літератури, театру, кіно, суспільного життя, психології, історії, побуту. Його блискуча публіцистика заслуговує на увагу не менше від художньої прози.
Знайомство з культурою Японії варто починати з цього есе, бо прочитавши, наберешся японського більше, як 80 % тих, хто читав щось інше. Хоча й не завжди розбереш, де фотографічне відображення дійсності, а де — плід уяви Танідзакі, відомого містифікатора.
Ще про есе «Славослов’я тіням»:
Будівництво по старосвітньому